Михайло Бойчук (1882-1973)

Михайло Бойчук народився 30 жовтня 1882 р. в с. Романівка, тепер - Теребовлянського району. У батьків було ще восьмеро дітей, та вони зробили все можливе, аби первісток вчився. 1898 р. Михайло у 16-літньому віці приїхав до Львова, вступив на навчання у мистецьку школу. При сприянні митрополита Андрея Шептицького продовжив освіту в Краківській Академії Красних Мистецтв, згодом у Мюнхені, Відні та Парижі.

/Files/images/Михайло Бойчук.jpgУ 1911 - 1912 рр. мешкав у Львові. На замовлення виконав розписи каплиці Дяківської бурси (не збереглася). Брав участь у реставрації собору св. Юра у Львові; зробив серію малюнків для портрета митрополита Шептицького.
У 1912 р. на замовлення Російського Археологічного Товариства реставрував усипальню родини гетьмана Розумовського у с. Лемешах Чернігівської губернії.
І Під час Першої світової війни як австрійський підданий був засланий в Уральськ. Восени 1917 р. приїхав до Києва, де в цей час засновувалася Українська Державна Академія Мистецтв. Михайло Бойчук став одним з її фундаторів і керівником монументальної майстерні. З 1924 р. - професор Київського художнього інституту, з 1925 р. - член Асоціації Революційного Мистецтва України (АРМУ).
Відтоді він практично впроваджував у життя концепцію української школи фрескового живопису, зверненого до сучасних проблем життя, до боротьби за нову Україну. Школа ця отримала назву «бойчукізм», а її послідовників називають «бойчукістами».

Слава до художника прийшла ще у 1910 р., коли на виставці в Салоні Незалежних у Парижі експонували 18 праць «школи Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Європейська преса високо оцінила новаторські пошуки українських митців. У своїй творчості М. Бойчук орієнтувався на монументальне мистецтво Візантії та українське малярство XVII - XVIII століть. Саме з тих глибин він прагнув прокласти стежку до нової української культури.
Відомі його твори «Пастушка», «Молочниця» (обидва - 1910), «Ратай», «Школа» (1910 - 1914), «Під яблунею» (1912 - 1913). «Дівчина з квіткою» (1917 - 1918). «Збори жіночого активу» (1929); портрети Б. Лепкого та С. Жегхшського.
Разом із своїми учнями М. Бойчук створив понад 20 великих монументальних розписів. Серед них - славнозвісні розписи Луцьких казарм у Києві (1919), Селянського санаторію під Одесою (1928), Червонозаводського театру в Харкові (1933 - 1935).

Розвиваючи ідеї національної художньої спадкоємності та гуртуючи навколо себе однодумців (Т. Бойчук, С. Налепинська - Бойчук. К. Гвоздик, В. Седляр, І. Падалка), М. Бойчук став не тільки корифеєм монументального стилю, а й фундатором вищої художньої освіти в Україні. Тим часом у пресі почали з'являтися звинувачення в тому, що художник далекий від соціалістичного реалізму, що монументалізм, розрахований на широке коло глядачів. потрібний йому лише для анти пролетарської агітації. А візантизм - це пропаганда релігійного опіуму. Однак таких звинувачень для початку переслідувань було замало. Аби знищити М. Бойчука і всю його школу, потрібні були вагоміші аргументи. І вони знайшлися: «колишній офіцер австрійської армії, професор Київського художнього інституту Бойчук є одним із керівників націонал-фашистської організації...»

25 листопада 1936 р. М. Бойчука заарештували. Слідство найбільше цікавилося зв'язками художника з митрополитом графом А. Шептицьким. У звинувачувальному висновку Бойчук поставав як «активний учасник контрреволюційної націонал-фашистської терористичної організації», тому підлягав судові Військової колегії Верховного суду СРСР. Вирок - розстріл. Його було виконано в Києві 13 липня 1937 р.

Після арешту митця практично всі його твори знищили. Деякі з них дійшли до нас лише у фотографіях. Але й залишки свідчать про його унікальне обдарування.

БОЙЧУК Тимофій (1896-1922)

/Files/images/Тимофій Бойчук.jpgНародився в с. Романівка, навчався мистецтву в майстерні брата М.Бойчука. Працював у галузі монументального та станкового живопису, графіки. Брав участь у розписах Луцьких казарм в Києві (1919), декоративному оформленні Київського оперного театру (1919). Неодноразово виставлялись його картини на виставках: Київ, 1921-1922; Москва, 1927; Харків, 1947; міжнародна виставка мистецтв у Венеції, 1928. Перебуваючи в сибірському засланні, захворів на туберкульоз. Помер у Києві, де і похоронений.

Кiлькiсть переглядiв: 1705

Коментарi