Актор, режисер, педагог, діяч культури Йосип Гірняк народився 14 квітня 1895 р. в с. Струсів, нині - Теребовлянського району. Десятирічним хлопцем був прийнятий до Станіславівської гімназії та через місяць, захворівши на трахому, змушений припинити навчання. Після лікування студіював науки зі студентом-репетитором та старшим братом-філологом, аж поки не скінчив Рогатинську гімназію. Мав тоді шістнадцять років.
У час Першої світової війни опинився з молодшим братом у Тернополі, де вступив до Легіону УСС. У 1917 р. витримав іспит на атестат зрілості й вступив до Львівської ветеринарної академії. Тоді у Львові діяв театр «Руська Бесіда». Друзі, які знали Йосипа ще з аматорських гуртків, порадили йому спробувати себе на професійний сцені. Маючи з дитинства велику схильність до театрального мистецтва, Йосип дуже скоро почав грати провідні ролі.
Восени 1919 р. в обозі Української Галицької Армії відступив до Проскурова (нині - Хмельницький), де зустрівся з групою акторів: Юрою, Васильком, Долиною, Лопатинським. У Вінниці до них приєдналися Бучма, Кру-шельницький, Бортник. Тут вони заснували театр ім. І. Франка (1920). Невдовзі життєва одіссея занесла Й. Гірняка до Києва, де Лесь Курбас організував новий театр. Із групою акторів Й. Гірняк подав заяву до мистецького об'єднання «Березіль» і був прийнятий у IV-у майстерню, де вчився до літа 1923 р. Лесь Курбас відразу звернув увагу на талановитого актора і задіяв Й. Гірняка у виставах: «Рур», «Газ» Г. Кайзера. 1924 р. Л. Курбас запропонував йому знятися у кінофільмі «Вендетта» («Око за око»).
Серед творчих досягнень київського періоду в «Березілі» слід назвати комедійну роль Кукси («Пошилися в дурні» М. Кропивницького), Миколи II («Напередодні» Л. Курбаса), Голохвостого («За двома зайцями» М. Старицького).
1926 р. разом із колективом театру «Березіль» Й. Гірняк переїхав до Харкова. Визнаний критикою і глядачами як комедійний, гострохарактерний актор, він виконував провідні ролі майже у кожній виставі Л. Курбаса та його учнів: «Золоте черево» Ф. Кроммелінка (1929), «Пролог» Л. Курбаса і С. Боднарчука (1927), «Змова Фієско у Генуї» Ф. Шіллера (1928), «Диктатура» І. Микитенка (1930).
Надзвичайно натхненно працював Й. Гірняк над роллю Грібуля у п'єсі В. Гюго «Король бавиться» (1927), згадував, що для нього це був один із значних етапів акторського шляху.
Із приходом на сцену «Березоля» драматургії М. Куліша в творчому доробку актора з'явилися найвизначніші ролі. Неперевершені сценічні перлини створив він разом із режисером О. Курбасом у виставах «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса». Роль Маклсна Зброжека стала лебединою піснею Йосипа Гірняка.
27 грудня 1933 р., наступного дня після арешту Л. Курбаса в Москві, Й. Гірняк був заарештований у Харкові. Його звинуватили як члена контрреволюційної організації УВО (Українська Військова Організація). У справі Гірняка було допитано багато так званих «свідків» його міфічної злочинної діяльності. Вибивши із заарештованого потрібні «зізнання», слідчі ДПУ в звинувачувальному висновку підсумували: «Гірняк з 1920 року був учасником контрреволюційного підпілля УВО. Входив до складу терористичної трійки (Гірняк, Курбас, Дацків), що готувала терористичний акт проти партійного керівництва України».
Судова «трійка» 21 травня 1934 р. винесла вирок - 3 роки ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Відбував покарання у Чіб'ю. Як вільнонайманий залишився там і після закінчення терміну неволі.
У 1937 р. Й. Гірняк відважився з «вовчим паспортом» на виїзд до України. Поїздка закінчилася арештом дружини Олімпії Добровольської, яку протримали 4 місяці без будь-яких звинувачень і допитів у харківській в'язниці. Опісля спровадили подружжя назад до Чіб'ю - «завойовувати» далеку Північ.
Перед війною Й. Гірняк і О. Добровольська повернулися в Україну. Навесні 1942 р. переїхали до Львова, де тимчасово працювали у драматичній секції Львівського оперного театру. Тут Й. Гірняк здійснив уперше на українській сцені постановку «Гамлета» В. Шекспіра (1943).
Доля опального для більшовицької влади актора завела його на чужину: Австрія, Німеччина (1944 - 1949). Тут він продовжував мистецьку роботу переважно як режисер. Організував з О. Добровольською український театрстудію (1946), де здійснив постановку 306 вистав. Серед них «Гайдамаки» Т. Шевченка, «Слуга двох панів» К. Гольдоні, «Оргія» Лесі Українки, «Зайві люди» М. Хвильового.
Впродовж 1953 - 1964 рр. у США очолював Український театр. Театр Слова з 1956 р. - продюсер і диктор радіо «Свобода». 1982 р. видав свою книгу «Спомини».
Помер 17 січня 1989 р. в Нью-Йорку.