Йосип Гірняк (1895-1989)

Актор, режисер, педагог, діяч культури Йосип Гірняк народився 14 квітня 1895 р. в с. Струсів, нині - Теребовлянського району. Десятирічним хло­пцем був прийнятий до Станіславівської гімназії та через місяць, захворівши на трахому, змушений припинити навчання. Після лікування студіював науки зі студентом-репетитором та старшим братом-філологом, аж поки не скінчив Рогатинську гімназію. Мав тоді шістнадцять років.

У час Першої світової війни опинився з молодшим братом у Тернополі, де вступив до Легіону УСС. У 1917 р. витримав іспит на атестат зрілості й вступив до Львівської ветеринарної академії. Тоді у Львові діяв театр «Руська Бесіда». Друзі, які знали Йосипа ще з аматорських гуртків, порадили йому спробувати себе на професійний сцені. Маючи з дитинства велику схильність до театрального мистецтва, Йосип дуже скоро почав грати провідні ролі.

Восени 1919 р. в обозі Української Галицької Армії відступив до Проскурова (нині - Хмельницький), де зустрівся з групою акторів: Юрою, Васи­льком, Долиною, Лопатинським. У Вінниці до них приєдналися Бучма, Кру-шельницький, Бортник. Тут вони заснували театр ім. І. Франка (1920). Не­вдовзі життєва одіссея занесла Й. Гірняка до Києва, де Лесь Курбас організу­вав новий театр. Із групою акторів Й. Гірняк подав заяву до мистецького об'єднання «Березіль» і був прийнятий у IV-у майстерню, де вчився до літа 1923 р. Лесь Курбас відразу звернув увагу на талановитого актора і задіяв Й. Гірняка у виставах: «Рур», «Газ» Г. Кайзера. 1924 р. Л. Курбас запропонував йому знятися у кінофільмі «Вендетта» («Око за око»).

Серед творчих досягнень київського періоду в «Березілі» слід назвати комедійну роль Кукси («Пошилися в дурні» М. Кропивницького), Миколи II («Напередодні» Л. Курбаса), Голохвостого («За двома зайцями» М. Старицького).

1926 р. разом із колективом театру «Березіль» Й. Гірняк переїхав до Харкова. Визнаний критикою і глядачами як комедійний, гострохарактерний актор, він виконував провідні ролі майже у кожній виставі Л. Курбаса та його учнів: «Золоте черево» Ф. Кроммелінка (1929), «Пролог» Л. Курбаса і С. Боднарчука (1927), «Змова Фієско у Генуї» Ф. Шіллера (1928), «Диктатура» І. Микитенка (1930).

Надзвичайно натхненно працював Й. Гірняк над роллю Грібуля у п'єсі В. Гюго «Король бавиться» (1927), згадував, що для нього це був один із значних етапів акторського шляху.

Із приходом на сцену «Березоля» драматургії М. Куліша в творчому доробку актора з'явилися найвизначніші ролі. Неперевершені сценічні перлини створив він разом із режисером О. Курбасом у виставах «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса». Роль Маклсна Зброжека стала ле­бединою піснею Йосипа Гірняка.

27 грудня 1933 р., наступного дня після арешту Л. Курбаса в Москві, Й. Гірняк був заарештований у Харкові. Його звинуватили як члена контрреволюційної організації УВО (Українська Військова Організація). У справі Гірняка було допитано багато так званих «свідків» його міфічної злочинної діяльності. Вибивши із заарештованого потрібні «зізнання», слідчі ДПУ в звинувачувальному висновку підсумували: «Гірняк з 1920 року був учасником контрреволюційного підпілля УВО. Входив до складу терористичної трійки (Гірняк, Курбас, Дацків), що готувала терористичний акт проти пар­тійного керівництва України».

Судова «трійка» 21 травня 1934 р. винесла вирок - 3 роки ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Відбував покарання у Чіб'ю. Як вільнонайманий залишився там і після закінчення терміну неволі.

У 1937 р. Й. Гірняк відважився з «вовчим паспортом» на виїзд до України. Поїздка закінчилася арештом дружини Олімпії Добровольської, яку про­тримали 4 місяці без будь-яких звинувачень і допитів у харківській в'язниці. Опісля спровадили подружжя назад до Чіб'ю - «завойовувати» далеку Північ.

Перед війною Й. Гірняк і О. Добровольська повернулися в Україну. Навесні 1942 р. переїхали до Львова, де тимчасово працювали у драматичній секції Львівського оперного театру. Тут Й. Гірняк здійснив уперше на украї­нській сцені постановку «Гамлета» В. Шекспіра (1943).

Доля опального для більшовицької влади актора завела його на чужину: Австрія, Німеччина (1944 - 1949). Тут він продовжував мистецьку роботу переважно як режисер. Організував з О. Добровольською український театрстудію (1946), де здійснив постановку 306 вистав. Серед них «Гайдамаки» Т. Шевченка, «Слуга двох панів» К. Гольдоні, «Оргія» Лесі Українки, «Зайві люди» М. Хвильового.

Впродовж 1953 - 1964 рр. у США очолював Український театр. Театр Слова з 1956 р. - продюсер і диктор радіо «Свобода». 1982 р. видав свою книгу «Спомини».

Помер 17 січня 1989 р. в Нью-Йорку.


Кiлькiсть переглядiв: 562

Коментарi