Історія бібліотеки села Вишнівчик

Культурно – освітня діяльність у селі Вишнівчик розвинулась ще під кінець XIX сторіччя.

Існування в селі школи і дбайливість передусім душпастерів, сприяло заснуванню «кружка» товариства «Просвіта», який розміщувався в хаті одного з членів гуртка, бо власного дому побудувати не вдалося. Ініціатором культурно – освітнього руху в селі спочатку був українець Володимир Смеречинський, суддя тоді вже не повітового, а окружного суду у Вишнівчику. Він своїми порадами й вказівками спричинився до організації в селі читальні «Просвіти» та товариства «Січ», яке швидко розгорнуло широку діяльність. До «Січі» належали не тільки хлопці, а й дівчата.

Після Володимира Смеречинського на парафію приїхав о. Іван Білинський, що спричинився до ще більшого пожвавлення культурно – освітнього життя в селі. Отець Іван спровадив до своєї парафії диригента хору П.Серафима аж з Гуцульщини. Молодий і дуже енергійний Серафим займався також культурним життям села, підготував собі навіть заступника в особі Андрія Захарківа.

До піднесення і зросту релігійного, національно – освітнього й взагалі культурного життя в той час незвичайно багато спричинилися такі місцеві громадські діячі, як родина Захаркових, родини Миськових, Дурделів, Гриневичів. Розвиток зростав постійно, аж до вибуху Першої світової війни. Війна все припинила.

Під час війни в селі все згоріло. Після війни село відбудували і також відбудували церкву Успіня Присвятої Богородиці. Парохом української церкви села був у той час о. Чолій, а після нього у 1932 році парафію перейняв о. Мирон Головінський.

Ще десь на початку 30 – років проявляло свою діяльність товариство «Сокіл». Провідником товариства був Андрій Захарків.

Хоч культурно – освітнє товариство «Просвіта» засноване було ще перед Першою світовою війною власного будинку поставити не вдалось.

Отець Чолій відпустив частину парафіяльного дому, приміщення якого перебудовано на залу для проб аматорського драматичного гуртка.

Приблизно в 35 –тих роках закуплено власний будинок, де примістились читальня «Просвіти», Рідна школа, кооперативи, бібліотека.

Душею культурного життя села були о. Чолій, та о. Мирон Головінський.

За панування польської влади Вишнівчик пережив тяжкий епізод у своїй історії – пацифікаційну акцію польської поліції та війська.

Одного погідного осіннього дня у вересні 1930 року свідомих громадських діячів, як старих, так і молодих – серед них і о. Василя Головінського, д – р. Омеляна Шкляра, М.Захаркова сина Євстахія, В.Костів, В.Боїлу, Н. Кошикаря, Є.Костів, Захаркова заарештували.

Однак це звірське знущання над мирним населенням не злякало, а навпаки, ще більше збудило до національно – усвідомленої, культурної й суспільно – громадської праці. Незабаром куплено було для культурних потреб власний дім, в якому приміщувалось теж бібліотека.

Бібліотекарем став Йосиф Куриба. В період другої світової війни в селі все було зруйновано. Після війни почалася відбудова села, в тому числі і культури. На той час була приклубна бібліотека. Бібліотекою і клубом завідував Зьомко Євстахій Андрійович. В 1948 році бібліотека відокремилася від клубу і прислали спеціаліста Шельвах Юлію Володимирівну. Фонд бібліотеки був невеликий. На той час в нашому селі був район. Бібліотеку розширили і фонд збільшився. Прислали дві працівниці - Пакульську Євгенію, Кобаль Галину.

Района бібліотека існувала до 1952 року тоді район перейшов у Золотники і бібліотека района була в Золотниках.

В селі залишилась сільська бібліотека якою завідувала Макаренко В.О., яка працювала не довго. Згодом бібліотеку перебрала Бронецька Софія Євстахівна. Бібліотеку перенесли в краще приміщення. Потім в бібліотеці працювали завідуючими Курило З.А. та Здоровань В. Бібліотека поповнювала і збільшувала свій книжковий фонд.

В 1960 році завідуючою бібліотекою стала Захарків Леонтія Михайлівна. Захарків Леонтіна працювала 36 років. Бібліотека збільшила свій книжковий фонд. Кожного року в бібліотеку поступало по 300 – 400 книг різних галузей.

В той час в бібліотеці налічувалося 550 читачів. Свою любов до книги Леонтіна Михайлівна прищепила своїй дочці Надії. Після виходу на заслужений відпочинок перебрали бібліотеку дочка Надія.

Працювала бібліотекар Заєць Надія Лаврентіївна певний період часу до 2007 року.

Кiлькiсть переглядiв: 71

Коментарi