Малів

Перша згадка про бібліотеку з розповідей людей старожилів села Малів веде до 1932 року. Знаходилась бібліотека майже в центрі села між будинками сім’ї Симаків та Козачків. На той час завідувала цією бібліотекою пані Трендовацька Марія Тарасівна. Сама вона родом з Вінничини, у наше село її привіз відставний офіцер житель нашого села. Тут у селі вони одружилися і поселилися у хаті його батьків - Яцкевич Казимира та Євгенії. Багато книжок пані Марія привезла з собою з Вінниці. На той час мало хто у селі був грамотний, от і тягнулись люди до обійстя Яцкевичів, вечорами після роботи поговорити про різне і послухати, як пані Марія читає вголос книжку. Великий особистий внесок у розвиток бібліотеки вніс настоятель греко – католицької церкви отець Гаврилюк Олексій. З розповідей старожилів села він дав пані Марії більше як сто книжок. Пізніше в 1937 році пані Марія заснувала товариство «Просвіта», яке працювало до 1942 року, керував цим товариством житель міста Теребовлі Луців Іван Павлович, за це його засудили і вислали до Іркутська на заслання, де він і помер. Після приходу радянської влади московські активісти бібліотеку пані Марії пограбували, багато книжок спалили, або забрали собі, будинок теж спалили дощенту.

Трохи книжок люди забрали по домівках і потім віддали у монастир, який на даний час розвалений і знаходиться між селами Підгора і Зеленче, на високій горі. Бо хто не віддавав книжку , а московські активісти знайшли у когось книжку, особливо Українською мовою, то зразу цілу сім’ю вивозили до Сибіру.

З розповідей жительки села Малів Качмар (Боднар) Ганни Йосипівної, 31 – го року народження, у нашому селі було багато польських сімей і у центрі села стояла порожня хата жида Ямбрумка, якого вивезли у невідомому напрямку. Тож у цій хаті польський староста створив для поляків школу – читальню. У цій школі теж була невелика бібліотека. Основним напрямком цієї школи було навчання тільки польських дітей, були між ними і діти з українських сімей, але їм треба було дуже дорого платити за навчання і на той час не кожен мав змогу оплачувати навчання у цій школі. Керувала цією школою з 30 – тих років і до приходу радянської влади пані Вискочулівна Ядзя. Цікаво, що у цій школі було радіо і люди не тільки нашого села, а й з сусідніх сіл приходили слухати новини, які на той час транслювали по радіо. Знаходилась ця школа – читальня між будинками Мисник Матвія і Нич Павла Захаровича, у самому центрі села і проіснувала вона до 1942 року. На даний час у будинку цієї польської школи живе сім’я переселенців з Лемківщини Скалько Юлії та Василя. В кінці 1945 року радянська влада заразом з активістами і комсомольцями з міста Теребов, розібравши в селі Семенів панський маєток, побудували в селі Малів будинок, в якому розмістили школу і клуб.

У 1963 році в приміщенні школи відкрили дитячу бібліотеку, але невелику. Книжок було небагато і тому два рази в тиждень з бібліотеки міста Теребовлі привозили книжки для того, щоби діти могли мати більший вибір у літературі за шкільними програмами. У шкільну бібліотеку записувались не тільки діти, а й дорослі і старші жителі села Малів. Тому працівникам центральної районної бібліотеки було дедалі складніше забезпечувати жителів села Малів різною літературою. І тому у 1967 році, у травні на сходці жителів села вирішили відкрити у Малові повноцінну бібліотеку в приміщенні клубу. Завідував цією бібліотекою вчитель (директор Малівської початкової школи) Дзяда Антон Васильович, житель міста Теребовлі, тому що в цей час дипломованих працівників бібліотек було дуже мало. Першим дипломованим працівником Малівської бібліотеки була жителька села Ласківці Грушецька (дівоче прізвище) Ольга Михайлівна. На роботу у бібліотеку з Ласкавець до Малова кожен день, крім неділі вона через поле їздила на велосипеді, а в зимовий період року винаймала квартиру у жительки села Гавінської Аделі Петрівни. Після того, як вона вийшло заміж і народила дитину, під час її декретної відпустки бібліотекою завідувала Мирон Ганна. Потім у зв’язку з тим, що вона теж пішла в декретну відпустку до бібліотеки була направлена на роботу жителька м. Теребовлі Головацька Світлана Юріївна. Вона пропрацювала у бібліотеці майже вісім років, на роботу добиралась з Теребовлі через ліс навпростець, а це два з половиною кілометри в одну сторону. До сьогоднішнього дня жителі села згадують сором’язливу, людяну, доброзичливу бібліотекарку Світлану. Після Світлани Головацької за рішенням голови сільської ради Лукачика Івана та директора центральної районної бібліотеки Людмили Євгенівної Крючиніної, а також жителів с. Малів вирішили поставити бібліотекарем кого небуть із жителів села, щоб людина була на місці , а не добиралась на роботу з району. Вибрали жительку села Сороцьку Олександру Богданівну. Головацька Світлана Юріївна пішла працювати у центральну районну бібліотеку, де й працює по сьогоднішній день. Сороцька Олександра пропрацювала в селі бібліотекарем три роки, після неї - Гнатко Євгенія Павлівна та Надія Степанівна Хома. Хоч пані Надя працювала у Малові тільки півроку, проте зуміла залишити за собою гарні та доброзичливі відгуки усіх жителів.

На даний час бібліотеку значно розширили, зробили читальний зал, набагато більший вибір літератури різної тематики та жанрів.

Постійно виписуються періодичні видання, тобто (газети та журнали), а також бібліотека постійно поповнюється новими книгами.

Проводяться найрізноманітніші масові заходи в яких беруть участь діти, молодь і старші жителі села. Постійно ведеться робота з школярами та молоддю села по вивченню і популяризації історії села.

Історію бібліотеки – філіалу записав житель села, бібліотекар Володимир Євгенович Солтис.

Кiлькiсть переглядiв: 16

Коментарi