Історія бібліотеки села Довге

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,

Хай братерством,

Щирими трудами

Вкраїна воскресне!

(Іван Франко)

До першої світової війни населення Довгого утворювали лише українці. Кілька сімей було польських. Вони відрізнялися від українських сімей лише тим, що ходили у сусіднє село Янів (Долина) до костелу, а українці ходили у свою, греко – католицьку церкву, побудовано ще у 1715 році (до речі без єдиного цвяха). Крім того в селі була ще й одна жидівська родина, головою якої був Герш Ерда, в селі кликали його Гершком. Він орендував корчму, і ця корчма була єдиним місцем, де сходились селяни ввечері. Там вони дізнавалися про всі новини.

На парохії села Довгого багато призначалося священиків і в 1898 році таким став о. Петро Рудакевич. У 1900 році з ініціативи о. Рудакевича у селі було засновано читальню «Просвіти» і знаходилась вона у домі Палажки Чайковської (по сільському її звали Хмилова Палажка). Тут збиралася молодь, організовувала концерти, на свята ходили колядувати і щедрувати по селі, а на Великдень водили гаївки.

З 1924 року порохом у селі Довге був Іван Збаращук, який теж приділив «Просвіті» багато уваги.

В червні 1929 року проводилося повітове свято «Просвіти», присвячене 60 – ти річчю заснування товариства. Святкова академія відбулася на Покрівці міста Теребовлі. В ній приймали участь кінні Бандері «луговиків», «луговичок» і «соколів» з села Довге.

Особливо активізувалась культурно – просвітницька робота у 1930 – 1939 роках. Читальня свого приміщення не мала, а розміщувалася по хатах сельчан. Була при читальні бібліотека, якою завідував Микола Іванів, також був хор, яким керував дяк Михайло Тимкович Дубівка.

Для хати – читальні Дмитро Доминий, який був істинним патріотом України, віддасть половину своєї хати.

Організацією «Луг» керував Іван Тимкович Левицький. Групою дівчат керувала Емілія Мороз. Це були «луговики» і «луговички». Члени «Лугу» працювали разом із «Просвітою», організовували фестини, проводили їх не тільки у своєму селі, але й у навколишніх (Залав’ю, Янові, Деренівці). Під час фестин проводились ярмарки, влаштовували лотерею, а кошти від цього йшли на будівництво клубу – читальні. Він був збудований за два роки. У 1938 році в ньому перший раз на Миколая роздавали подарунки.

Любили і цінували у селі вистави. Влітку їх ставили в стодолах у Федора Соколя, Анастасії Сарафин.

У 1937 році була заснована українська кооператива – магазин. На цей час у селі було багато поляків, вони збудували для себе Дім людовий.

Як колись корчма – так тепер читальня і кооператива стали місцем постійних сходин селян. Це була кузня, де гартувалися тверді характери, дисципліновані, ідейні члени української спільноти. Особливого розцвіту читальня – кооператива зазнали у 1943 році, коли порохом села був о. Глинський. Найвідомішими, найвизначнішими членами читальні – кооперативи були Григорій Поздик, Іван Левицький, Іван Савчук, Дмитро Долиний.

На щастя село Довге не зазнало всіх жорстоких акцій зі сторони ворога в роки Великої Вітчизняної війни, а тому культурно – просвітницька робота продовжувалась.

З 1950 по 1952 рік у бібліотеці села Довге працювала Щур Ярослава, яка проживала в селі Мшанець, а в Довге на роботу і з роботи кожного дня ходила пішки.

У 1952 році в село прийшла працювати дівчина з Вербовець - це Підперигора (Носата) Марія. У селі вона проживала на квартирі. У 1953 році вона вийшла заміж за хлопця з свого села і з роботи розрахувалася.

18 жовтня 1954 року в бібліотеці села Довге почала працювати Козак Анастасія Григорівна. З армії прийшов її майбутній чоловік і вони вирішили одружитися і тайно повінчатися в церкві. Про це дізнався тодішній голова сільської ради Іванюк Теодозій і запропонував Анастасії Григорівні «по – доброму» піти з роботи, бо «буде гірше». В 1957 році вона змушена була залишити роботу «по – доброму», і так як в неї на той час не було відповідної освіти, то вона в 1958 році вступила до Теребовлянського технікуму (нині вище училище культури) на бібліотечний відділ. Після закінчення технікуму пішла працювати в бібліотеку села Деренівка.

В 1958 році в бібліотеку прийшла працювати Околіта (Ямна) Майя Миколаївна, яка працювала до кінця 1988 року, а потім вона розрахувалася і виїхала за межі області. На жаль, вона відійшла у вічність, у 2008 році.

Ямна М.М.була активним учасником художньої самодіяльності.

1 лютого 1989 року в Довгеньку бібліотеку прийшла працювати Козак Анастасія Григорівна і працювала по 1 грудня 1992 року. Звільнилася в зв’язку з виходом на заслужений відпочинок. На превеликий жаль її теж немає серед нас, відійшла у вічність в лютому 2009 року. Всі ми пам’ятаємо її добре серце і лагідну душу.

З 1993 року в Довгеньку бібліотеку прийшла Качорівська Ольга Йосипівна. Звільнилася в 1995 році. З 1996 по 2008 рік зав бібліотекою працювала Кицкай Івана Михайлівна. З 23 січня 2008 року зав бібліотекою – філіалом працює Стрихар Орися Іванівна.

Фонд бібліотеки становить 4917(на 1.0102009р.), також бібліотека отримує періодичні видання.

Крім книжок та періодичних видань в бібліотеці є предмети вжитку, якими колись користувалися або прикрашали кімнати господині. Це глечики для зберігання молока, малі глечики для сметани, макітра, магільниця, праска на вугликах, ліхтар «летюча миша», тарілки, якими прикрашали стіни. Але найцінішою є різьблена картин, на якій зображено тризуб на фоні хреста в терновому вінку, а по кутах написи: «Боже, дай Україні волю». Ніхто не знає скільки їй років. Раніше вона була у церкві, але коли церкву закрили, то почали палити церковну літературу, старі ікони. Ця картина не згоріла тому, що не «долетіла» до вогнища.

«Добрий господар», «Зелена планета» і для дітей «Журавлик». А також закупила книг за платні послуги на суму 68 грн.
Кiлькiсть переглядiв: 58

Коментарi