Мар'ян Субчак

Мар’ян Петрович Субчак народився 1932р. в с. Романівка, Теребовлянського району, Тернопільської області в родині сільського столяра. Навчався в Романівській неповно – середній школі./Files/images/maryan_subchak/01.JPG

В 1941р. Помер батько. Не закінчив сьомого класу, як був репресований в 1947р. За малювання української символіки та виготовлення антирадянських листівок на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у ВДТК (дитяча трудова колонія)м. Дрогобич.

З виповненням повноліття в 1950р. Вивезли етапом в Сибір, заполярне коло Воркуту. В зоні вічної мерзлоти працював важко на вугільних шахтах. Нелегкий шлях випав на долю цієї обдарованої особистості, талант якої з юних літ гартувався в тюрмах.

Після смерті Сталіна в 1953р. Вийшла амністія на бувши малолітніх в’язнів. В 1954р. Його було реабілітовано та звільнено з під варти.

Повернувся на Україну в свою рідну Романівку.

Відслужив в Уральській тайзі армію(1957р.)Одружився. З дружиною Лесею, виростили двох синів – Ігоря та Олега.

Закінчив Теребовлянську музичну школу, Теребовлянське культурно – освітнє училище культури (бібліотечний відділ), заочно факультет образотворчого мистецтва Московського університету мистецтв.

Організатор і керівник художньої студії при районному Будинку культури (1962р.). Вчитель малювання і креслення в Теребовлянській школі – інтернаті для дітей з фізичними вадами.

Вчителював у своїй рідній Романівській школі, де вчилися всесвітньо відомі художники – брати Бойчуки, викладав образотворче мистецтво 1992 – 1997рр.

Учасник багатьох персональних і збірних виставок у Києві, Москві, Дрогобичі, Тернополі, каталог 1986р. (працює в техніці гуаші). Його твори є в Тернопільському краєзнавчому музеї, в Теребовлянському історико – краєзнавчому музеї, Бережанському музеї, приватних збірках Австралії, Італії, США, Мюнхені в музеї Т.Г. Шевченка в Палермо (Канада).

Творчість Мар’яна Субчака можна умовно поділити на чотири періоди : ранній, зрілий, канадський і після канадський.

До раннього періоду належать картини, написані юним художником у період його заслання (1947 – 1954рр.). Це переважно пейзажі тієї місцевості, де довелося перебувати юнакові. Це зокрема „Краєвиди Дрогобича” і „Дрогобицькі сосни”(1951) та „Каторжани – на роботу в шахту” і „Концтабір для політичних в’язнів. Воркута”(1953). В пейзажах , написаних у районах суворої півночі, за полярним колом, художник відображає ту гнітючу реальність, яку довелося пережити йому і тисячам інших політв’язнів.

Період зрілості художника є найбільшим і охоплює роки віцд 1958 до вересня 1998. За цей час Мар’ян Субчак досконало оволодів технікою письма акварельними та гуашевими фарбами. Його хист виявився у різних жанрах живопису – портреті, натюрморті, ліричному, епічному, індустріальному та архітектурному пейзажах.

Всі портрети М. Субчака – поясні. Багато з них виконані на замовлення. Це – портрети письменників, працівників освіти, культури, визначних діячів України. Вони написані за всіма канонами цього жанру. Але найбільший інтерес викликають портрети сучасників, написані з натури. Це „Автопортрети”(1960,1964), „Портрет племінника – скрипаля”(1975), інших родичів. У них художник намагається зберегти подібність з натурою. А для цього використовує різні барви своєї палітри, аби відтворити найменші відтінки на обличчі портретованого, не пропустити найдрібніших рис, які підкреслюють характер людини. Для своїх портретів митець не жаліє теплих барв. Його портрети світлі, спокійні, щирі, облагороджені.

Свої натюрморти Мар’ян Субчак компонує з різних предметів, що характеризують ту чи іншу ситуацію, пору року, тощо.

Проте найкраще талант художника виявився у численних живописних пейзажах, які можна поділити на ліричні, епічні, індустріальні та архітектурні.

Лірично – епічний настрій притаманний усім пейзажам М. Субчака. Але до чисто ліричних відносимо ті, в котрих, крім ліричного стані природи, художник не вводить в композицію додаткових, створених людиною аксесуарів.

Перебуваючи у Канаді (1998), художник захопився екзотикою того краю і натхненно відображав усе, що потрапило в поле зору і привернуло його увагу. Це не лише „дикі” місця природи, але й бурхливі ріки, ажурні мости, що високо піднімаються над ними, водоспади і церкви. Помітна деяка, невластива художникові і його українським пейзажам, барвистість картин, яка відчутна не лише у відображенні осінніх дерев, а й неба і гір.

Канадський період у творчості Мар’яна Субчака був плідним, але дуже коротким (три місяці). Ностальгія повернула його в Україну. В рідному краї він з попереднім юначим запалом продовжував писати дорогі йому краєвиди, церкви, натюрморти, портрети. Ніби по-новому глянув на Теребовлянський замок(„Теребовлянський краєвид”(1998)), на „Романівську церкву”(1999), а в композицію „Надбрамної церкви у Зарваниці”(2005) вводить фігури людей, чого не помічаємо в попередніх творах художника.

„Митцю не треба нагород – його судьба нагородила...” – таку глибоку характеристику людям, обдарованим Божою іскрою, дала Ліна Костенко.

До митців без нагород, але сповнених власної гідності, належить і Мар’ян Субчак. П’ятдесят п’ять літ його пензель не знає втоми і в руці свого господаря натхненно і скурпульозно змальовує зникаючі з міських краєвидів хатини, садочки – той теплий і затишний батьківський дух.

Коли запитуєш у Мар’яна Петровича про його школу та педагогів, він відповідає : „Мій педагог – природа, а школа – життя. Іншої не було”. Працював і вчився у майстрів своєї справи. І, як він часто повторює, у природи, яку вбирав у себе у всіх її проявах, щоб любовно передати кольором на полотні і залишити в кожному часточку настрою своєї душі.

Неважко здогадатись, оглянувши картини, чим живе Мар’ян Петрович. Україною! З кожного полотна дивиться на нас Вкраїна – всіма порами року, всіма своїми стражданнями і печаллю.

Роботи М. Субчака – дуже різні за колористикою, композиційною побудовою, образами. Але в усіх них чітко простежується любов до природи, захоплення усім розмаїттям довкілля і велике бажання показати іншим людям своє, художнє бачення навколишнього світу.

Творчість цього митця – рідкісне явище в сучасному образотворчому мистецтві. Оскільки він не лише пейзажист, майстер натюрморту, портретист, що само по собі вже не мало. Він – активний творець тематичної картини, того жанру, котрий нині ледве животіє і „тримається” тільки завдяки таким поодиноким майстрам, яким є Мар’ян Субчак. Цей жанр, як відомо, - найповажніший через те, що вбирає в себе досягнення всіх жанрів і несе сучаснику образи найважливіших, найбільш гострих і злободенних, та в той же час – найглибинніших громадських ідей.

Майстер композиції, гарний колорист, здібний і послідовний вчитель краси, добра, шляхетних традицій українського класичного малярства, Мар’ян Субчак є гордістю української культури.

/Files/images/maryan_subchak/Романівська церква св.Миколая.JPGРоманівська церква св.Миколая/Files/images/maryan_subchak/Поля Теребовлянщини.JPGПоля Теребовлянщини/Files/images/maryan_subchak/Хата художників братів Бойчуків.JPGХата художників братів Бойчуків

/Files/images/maryan_subchak/На городі цвітіння.JPGНа городі цвітіння/Files/images/maryan_subchak/Рідна хата в Романівці.JPGРідна хата в Романівці

/Files/images/maryan_subchak/Автопортрет.JPGАвтопортрет/Files/images/maryan_subchak/Портрет Михайла Бойчука.JPGПортрет Михайла Бойчука

/Files/images/maryan_subchak/Буяє осінь над Дністром.JPGБуяє осінь над Дністром/Files/images/maryan_subchak/Замкова гора Теребовля.JPGЗамкова гора Теребовля

Кiлькiсть переглядiв: 928

Коментарi