Вовчок Ганна Йосипівна

Гана Йосипівна завідуюча бібліотеки – філії с. Мшанець (1955 – 1990)

«Коли переступите поріг нашої сільської бібліотеки, вам у вічі хлюпне розмаїт­тя барв яскравих квітів, які звисають з підвіконників та стелажів і обвивають їх, немов виноградні лози, зливаються з корінцями різно­барвних книг. За столом си­дить літня жінка з розум­ними, що грають веселими вогниками, очима. Це — Ганна Йосипівна Вовчок, бібліотекар». Так про Ганну Йосипівну у 1988 році в районній газеті «Трудова слава» писав читач бібліотеки Данило Сивицький.

Працюючи на цій посаді, вона не тільки добросовісно виконувала службові обов’язки, але і віддавала читачам все тепло своєї душі. Не легко склалась в неї доля: молодою дівчиною в 1955 році закінчила вона з від­знакою Теребовлянський ку­льтосвітній технікум і всту­пила до Харківського інсти­туту культури, однак важ­ка хвороба змусила зали­шити його на третьому ку­рсі. Коли видужала, стала працювати за фахом завідуючою клубом, а неза­баром перейшла на роботу в бібліотеку. Нова робота вимагала нових знань, і Ганна Йо­сипівна ще раз вступила до Теребовлянського культос­вітнього училища на бібліотечний відділ, який знову ж закінчила з відзнакою.

Бібліотечну роботу любила. Постійно організовувала вечори на різну тематику, в яких брали участь учні місцевої школи, молодь, робітники радгоспу.

З її ініціативи створено у бібліотеці і любительський клуб «Казкарик», його відвідували учні молодших класів. Тут вони читали казки, перегляда­ли діафільми, мультфіль­ми. Під час засідань клубу «Казкарик» організовувався перегляд таких передач, як «В гостях у казки», «Дзвіночок» .

Організувала Ганна Йосипівна і клуб «Лялька і книга». Юні аматори ставили вистави за мотивами українських народних казок. Зі своїм репертуаром вони виступили на районному огляді лялькових вистав, де зайняли одне із призових місць.

Клуб любителів поезії, який також організовано у бібліотеці, вела вихователь школи Світлана М’ягкота, його відвідували учні 5-го класу. Світлана Рома­нівна закінчила інститут, са­ма за фахом викладач літе­ратури та мови, тому засі­дання клубу, проходили завжди цікаво й змістовно.

Хто б не прийшов у біб­ліотеку, у Ганни Йосипівни завжди для кожного знайшлося тепле слово, порада. Вона знайде необхідну книжку для школяра, літературу для студента, довідковий матеріал — для пропагандиста.

Найактивнішими читачами бібліотеки тоді були водії радгоспу Петро Соляр, Володимир Криворука, електрозварювальник Іван Недільський, оператор машинного доїння Василь Ковальчук; молодь - Володимир Полівчак, Василь Гуран та його брат Петро, пенсіоне­ри Віра Вакуленко, Мико­ла Луньов; учні школи Леся Лабата, Юрій Довгань, Оля Соколовська, Леся Салаш та її батько — водій Богдан Салаш, бабуся Марія та ді­дусь Петро.

Ганна Йосипівна бувала частим гостем у тваринни­ків, де проводила читацькі конференції, огляди сільськогосподарської літератури. В літній період, під час жнив, вона серед людей, на току. Постійно, з року в рік очолювала агітпункт на відділку Жовтневе, випускала стінгазету, блискавки, бюлете­ні, у короткий час перепочинку йшла з теплим, щирим словом до робітниць току. А ще Ганна Йосипівна до помагала радгоспу: брала ділянку кормових буряків, які старанно доглядала протягом літа, а восени здавала радгоспу.

Ганна Йосипівна — депу­тат сільської Ради, очолювала соціально-культурну комісію. що діяла при райвиконкомі. Коли запитували її, чому вона вибрала професію бібліотекаря, Ганна Йосипів­на відповідала: «Я змалку любила бага­то читати, а в бібліотеці так багато книг...»

Любов до книги передалася дочці Любі та онучці Людмилі. Обидві вони здобули професію бібліотекаря, працювали в бібліотеці, проте в силу різних обставин залишили роботу, але залишились вірні її величності КНИЗІ.

Кiлькiсть переглядiв: 56

Коментарi